Наші послуги:

Реєстрація СПД

Фізична особа - підприємець здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Ця організаційно - правова форма оптимальна для ведення малого й середнього бізнесу. Назвою фізичної особи підприємця є його прізвище, ім'я, по батькові. ознайомитись детальніше...


Реєстрація ПП

Приватне підприємство - підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох фізичних або юридичних осіб. Засновник приватного підприємства одночасно може бути його директором. ознайомитись детальніше...



ЯК Я ВІДКРИЛА СВІЙ БІЗНЕС З НУЛЯ

Отже, я розповім, як я відкрила свій маленький бізнес із нуля, не займаючи ні цента. Працюючи головним бухгалтером у невеликій приватній фірмі, я зовсім була врятована від проблеми раціонального використання вільного часу. Варто так само відзначити, що питання "куди б витратити гроші", мене теж не обтяжував.

Моя зарплата строго відповідала середньому статистичному заробітку в нашім місті й, незважаючи на всі мої героїчні зусилля, відхилень убік підвищення не намечалось. Додому я приходила тільки ночувати. Мій маленький син був наданий сам собі й моїй психіці неабияк загартувалася в цьому випробуванні.

Але один випадок став останньою краплею, що переповнила чашу терпіння. Один раз, у черговий звітний період, я приходила два дні підряд так пізно, а йшла так рано, що син у цей час або вже спав, або ще не прокинувся. Спілкувалися протягом дня тільки по телефоні. Якось ранком, я його розбудила словами: "Синок, давай привітаємося, раптом ще довго не побачимо". Все це було б смішно, якби не було так смутно.

На роботі, а так само у свої вихідні й святкові дні, я нескінченно шукала шляхи, як зробити неможливе можливим і вирішувала завдання типу 2+2=3. Якщо врахувати ще й деяку частку ризику, виходить, я повинна була в той час не тільки пити шампанське, але й купатися в ньому. Однак ризикувала я, а пили шампанское інші:).

Нарешті я прийняла вольове рішення вийти із цього безглуздого, що не має змила й перспектив, кола. Тому що черга роботодавців із пропозиціями для мене за дверима не стояла, логічно було укласти, що мені самої потрібно стати роботодавцем. От отут і вийшла задачка із двома невідомими. Одержуючи досить скромну зарплату на колишній роботі, грошей я, звичайно, не нагромадила, тобто ніякого капіталу, навіть стартового, не мала. Виходить, треба було придумати, де взяти гроші на відкриття. Займати в борг?

Але для цього необхідні якісь гарантії, а в мене на той момент крім голої ідеї не було нічого: ні застави, ні бізнес-плану з конкретними цифрами, і самого головне - бажання брати гроші в борг. По своєму життєвому досвіді я знаю, що безвихідних ситуацій не буває, тільки якщо ми самі їх собі не створюємо, при цьому ще із завидною завзятістю віримо в їхню безвихідність. І я початку діяти.

Помізкувавши, вибрала для своєї діяльності сферу послуг. Чому послуги, а не торгівлю якими або товарами, що дає значно більше прибутку? Я розсудила так: ну по-перше, ринок дуже насичений усілякими товарами, конкурувати важко.

По-друге, товар необхідно спочатку закупити, щоб було що продавати. На реалізацію звичайно можна було знайти, але це вже з області: "на тобі боже, що нам не гоже". Напередодні я одержала черговий диплом, дизайнера інтер'єра, зробила вже кілька серйозних робіт і дуже хотіла займатися цією творчою роботою.

Тому, основним напрямком своєї діяльності вибрала дизайн інтер'єра. Крім того, я могла запропонувати не тільки розробку й створення дизайн - проекту в кресленнях і ескізах. Роблячи по своїх же ескізах розрахунок всіх необхідних матеріалів і їхньої вартості (кошторису), залишалося тільки втілити цю гарну картинку в життя.

Чому б клієнтові не запропонувати послугу "під ключ"? Мені в цьому випадку, що саме головне (!), не прийде шукати гроші на те, щоб закуповувати будівельні й оздоблювальні матеріали для конкретного приватного замовлення. Вони, матеріали, або вже є в замовника, або він готовий заплатити аванс на їхнє придбання. Звичайно, якщо вже вирішив для себе, що нехай робить той, хто це видумав і намалював (частіше так і буває). Ну а якщо він уклав договір, з усіма атрибутами солідності: підпис, печатка, ИНН та ін., він спить спокійно, почуваючи себе під невсипущим захистом комітету з боротьбі за права споживачів.

Мені залишилося тільки знайти бригаду майстрів (будівельників- обробників), які так само за договором із мною виконають всі роботи відповідно до моїх ескізів і в мене буде можливість, у процесі виконання робіт, стежити за цією самою відповідністю. Важливо й те, що я оплачую їхню роботу, відповідно до договору, тільки по факті виконання роботи й одержання грошей від замовника.

Звичайно бригад, що пропонують себе багато, не потрапити на халтурників важко, але в мене вже були знайомі хлопці. Просто довелося небагато напружитися й згадати всіх своїх знайомих і тих, з ким зіштовхувалася в житті, здавалося б випадково. (Помічу, нічого в нашім житті не буває випадковим, але це вже з області єзотерики, що я теж давно цікавлюся й іноді досить успішно ці знання застосовую на практиці. Чого й усім бажаю).

Проте, знаючи менталітет і інтелектуальний рівень гнітючої частини населення (зрозуміло, свого міста), я не будувала ілюзій із приводу величезного попиту на цей вид послуг. Навіть у самих сміливих мріях я не бачила оплату цієї роботи, аналогічної розцінкам не тільки цивілізованого миру, а хоча б великих міст, наприклад м. Москви.

Тому я стала шукати додатково види (тип) послуг, які могли б приносити гроші хоч і потроху, але стабільно, не час від часу. Вивчаючи місцеві ЗМІ із пропозиціями послуг населенню, звернула увагу, що в основному приватні підприємці, що надають побутові послуги населенню, працюють самому, і кожний дудить у свою дуду, розхвалюючи ту послугу, що саме він надає.

Крім того, можна було побачити, без особливої праці, що фантазія масовиків-витівників, що пропонують послуги для весільних і інших торжеств, далі баяніста й тамади не простирається. Це значило, що дана ніша на місцевому ринку послуг вільна, а цей ринковий сегмент увагою не розпещений. От його я й вибрала як корівка, що повинна давати молоко регулярно, а не тоді, коли в неї або пастуха, буде натхнення. Простору для моєї фантазії й поля для діяльності, виявилося цілком достатньо. И я с більшим ентузіазмом прийнялася втілювати цей проект у життя.

Небагато посидівши з олівцем у руках, я склала список всіх послуг, які змогла б запропонувати й новим росіянином, і простим службовцем. Крім джентльменського набору: визажист, косметолог, фотограф, відеозйомка, а/машина (від Жигулів до іномарок і автобуса) .

Я не без задоволення додала те, що в місті в той час не пропонував ніхто: банкети в ресторанах, їдалень, кафі, бази відпочинку, проведення торжеств на теплоході з банкетом або фуршетом, професійний феєрверк, "Трійка" коней з фаетоном, шоу-балет (будь-який жанр), живаючи музика всіх поколінь, фітодизайн (від весільного букета до оформлення святкового стола й залу), юридичний висновок шлюбного договору з урочистим врученням під час церемонії, а так само оформлення банкетного залу такими рідкими в той час речами, як світні й миготливі гірлянди, арки й усілякі декоративні конструкції з куль (не гірше, ніж у концертному залі) і багато ще інших дріб'язків (запрошувальні з фотографіями молодих, шампанське з етикеткою, на якій назва аналогічно прізвища нареченого або ювіляра + фото, значки із прикольними написами й картинками й т.д. і т.п.) Загалом, перелік моїх послуг виглядав вражаючої.

Домовитися з виконавцями (рекламне агентство, іподром, річковий порт, кафе, ресторани та ін.) теж не склало праці. Практично всі були раді тому, що я їм даю готове замовлення, а вони мені, як прийнято скрізь, від загальної суми замовлення виплачують певний відсоток.

Ще простіше, виявилося, домовитися з тими виконавцями, хто працював самому, а деякі не мали навіть свідчення підприємця. Суми обмовлялися індивідуально в кожному конкретному випадку. Найбільше часу пішло на те, щоб знайти виконавців на оригінальні види послуг і концертні номери. Але знову ж, коштувало тільки почати, розповісти друзям і приятелькам, завантажити всіх інформацією й всі понемножку стали згадувати знайомих зі свого кола, кола знайомих і пішло...

Однак, це все звичайно чудово, подумала я. Але вся принадність мого підприємства полягає в тім, що клієнтові не потрібно стрибати по різних телефонах, виконавцям, домовлятися з кожним окремо, переживати теж за кожного окремо, а у випадку зриву замовлення, шукати винуватого так само не легко (якщо вся домовленість зводиться тільки до усної угоди). Я пропонувала потенційним клієнтам 100 % сервіс.

Приходять в офіс, дивляться весь перелік послуг, ціни, задають питання, відразу з'ясовують всі моменти, що цікавлять. Вибирають послуги по своєму бажанню й значимості заходу, фінансовим можливостям, відразу оформляють офіційно договір на виконання замовлення, оплачуючи аванс тільки 15% від загальної вартості, одержують квитанцію й далі віддаються радісним очікуванням торжества.

Всі, на цьому турбота клієнта закінчуються. Якщо клієнт раптом захоче щось змінити, він завжди може подзвонити або заїхати в зручне для себе час, якщо зміни вимагають письмової редакції й підпису.

От-от. Подзвонити й заїхати в зручний час. А куди ж я можу запросити заїхати? Не у власну ж квартиру. Треба було вирішувати з офісом. Зняти офіс не проблема. Можна було навіть вибирати по місцю розташування, вартості оренди, наявності телефону та ін. Але як зняти офіс без грошей?

Та й претендуючи на ексклюзивний пакет послуг, начебто не зовсім серйозно запрошувати клієнтів на окраїну міста, куди їм доведеться ще, і добиратися "на перекладних". Виходить, офіс потрібно було знімати в центрі міста, бажано в престижному місці.

Потім я згадала, що до всього іншого, я пропоную дизайн інтер'єра. Ну яка людина повірить у мої творчі здатності й можливості, якщо я буду сидіти з паперовими шпалерами в дрібну квіточку й свіжу побілку на стелі?

Думай або не думай, грошей ні, матеріалів для євроремонту теж, значить треба шукати готовий варіант. Я вирішила не мелочиться й відправилася прямо на найвідоміший у місті "п'ятачок". Центральнее не куди :).

Прийшла до орендодавця, виклала всі свої міркування із приводу того, яке мені потрібно приміщення, переглянула кілька варіантів і вибрала цілком пристойне, "під євроремонт", з необхідної й дуже навіть сучасними меблями, навіть жалюзі були присутні на вікнах!. Правда збентежило, що трохи обмаль, але швидко переконала себе в тім, що мені більше й не треба, адже не в офісі ж я збираюся влаштовувати банкети.

Коли справа дійшла до укладання договору на оренду й оплати (уперед природно), я з незворушним видом повідомила про свої фінансові труднощі, свої здатності й фундаментальний фінансовий аналіз комерційного проекту, що просто приречені на успіх.

Так само не забула відзначити якості свого співрозмовника, про які як би наслишана, і одним із яких, є здатність відрізнити й відокремити зерна від плевел. Відразу запропонувала свою схему оплати.

Тому що умови по оренді були дуже тверді, прострочення загрожувала нарахуванням пені 2% у день), не домовившись про всі нюанси, я дуже ризикувала просто загрузнути в боргах. Але, я змогла переконати орендодавця в тім, що мені всього лише (!) необхідно дати відстрочку (відносно твердих строків) на два місяці. Тобто, протягом двох місяців я плачу частинами, величина яких залежить від моїх, зароблених у новому офісі, грошей.

Штрафні санкції до мене не застосовуються протягом двох місяців, але після закінчення цього строку, я повинна виплатити суму оренди за два минулі місяці повністю. Далі оплачую на загальних підставах, як всі орендарі. На тім і домовилися. От і свершилось. Залишилося тільки назбирати будинку канцтовари, благо їх набралася достатня кількість, знайти телефонний апарат (на покупку нового не було грошей) і заїхати "на білому коні" у свій новий, майже білий, офіс.

Інші проблеми мені після цього здалися дитячими іграшками. Я созвонилась із редакціями місцевих ЗМІ, з'ясувала розцінки, з більшим достоїнством запитала, чи можуть вони надіслати свого агента в офіс тому що не царська ця справа - директорові фірми мотатися по редакціях. Ну й напоследок, як звичайно, як би до речі, уточнювала: чи не можна купити рекламну площу з відстрочкою платежу на один місяць. На заперечення типу: "ми надаємо цю пільгу нашим постійним клієнтам і т.д.", я резонно зауважувала, що імовірно, я не стану їхнім клієнтом взагалі.

Рекламних видавництв у місті багато, є й більше люб'язні. Я просто знала, що конкуренція між ними не маленька, та й до всього іншого, у літній сезон замовлень значно менше. Це було видно по газетах тому що в них у вигляді заплаток редакція ліпила всяку дурницю, щоб зайняти площа.

Іноді я ще додавала, що це не та сума, через яку підприємець може піти на неприємності, і мені незрозумілі їхні побоювання взагалі, і зокрема, тому що я не з вулиці й т.д. і т.п. Так я умудрилася відразу випустити досить солідну рекламу в декількох виданнях з відстрочкою платежу.

Крім того, я переговорила з директором Загса (знайома була тому, що робила дизайн-проект), і з її люб'язного дозволу, мої рекламні листочки лежали стопочкою саме на тім столі, за яким молоді оформляли документи. Формат моїх рекламок строго відповідав формату паспортних скоринок, що сприяло їхньому благополучному переміщенню зі стола усередину такого важливого документа, і тому, вони практично ніколи не губилися моїми майбутніми клієнтами.

Ну й останній мій крок: своїх конкурентів-одинаків я ненав'язливо запросила до взаємовигідного співробітництва. Таким чином, з конкурентів вони перетворилися в моїх виконавців.

Пішли клієнти, а з ними й мої перші заробітки. У перший місяць вистачило грошей тільки - тільки розрахуватися за рекламу й із працівниками, частково погасила оренду. Другий місяць теж на себе грошей не залишилося. Закрила всі борги, що залишилися. І тільки після третього місяця щось стало залишатися й собі "на поїсти". Через два роки я жахливо утомилася від цієї метушні.

Ціни на оренду й рекламу нескінченно ростуть, податки не зменшуються, працівники бажають одержувати усе більше, а я не могла з такою ж швидкістю піднімати ціни на свої послуги тому що ризикувала залишитися без клієнтів.

Мій основний контингент, на жаль, був середнього статку, отут вуж нічого не поробиш. Замовляли вони, як правило, саме необхідне. Зіставивши всі "за" і "проти" я зрозуміла, що "тягну валізу з відірваною ручкою". Нести важко, а кинути шкода. Можливо, я відчула, що це "не моє".

У той час я вже познайомилася з Інтернетом і закохалася в інтернет-технології. Я не переставала дивувати можливостям, які давав Інтернет для бізнесу, з огляду на так само їхню дешевину в порівнянні з реальним життям. Віртуальний офіс, реклама, инетрнет-магазин, публікації - будь ласка. Я зрозуміла, що ця любов на все життя, що залишилося. І не треба боятися змін.

Однозначно. Тому я, як прийшла красиво, так і пішла. Без боргів, без конфліктів і з найкращими побажаннями.

Звичайно, пішла не в порожнечу, і не на кухню до своїх каструльок, але це вже інша історія. Як бачите, ніяких особливих секретів у мене не було. Замість того щоб міркувати про реальність, можливість і інші подібні речі, сидячи на дивані, я встала й пішла робити.

Може бути ще й тому, що не змогла знайти відповідь на своє питання: "Чому я повинна без оглядки вірити міркуванням і думці людей, які ніколи, нічого подібного не вживали? Звідки вони можуть знати, що можливо, а що ні?"