Наші послуги:

Реєстрація ПП

Приватне підприємство - підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох фізичних або юридичних осіб. Засновник приватного підприємства одночасно може бути його директором. ознайомитись детальніше...

Реєстрація ТОВ

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - це юридична особа, засновниками якого можуть бути фізичні і юридичні особи. Засновник ТОВ одночасно може бути і його директором. ознайомитись детальніше...



"ВІЛЬНА ЖУРНАЛІСТИКА" - ЩО ЦЕ ТАКЕ?

Заповітна чи мрія не кожного жителя СНД - заробляти як в Америці, а витрачати ці гроші за місцем проживання. Причина проста: живучий у Москві або в Питере інженер, лікар, учитель або програміст одержує на місяць приблизно стільки ж, скільки його західний колега - у день. Що ж стосується жителів провінції, їхній місячний заробіток нерідко дорівнює годинній зарплаті американця. Для більшості мрій про американську зарплату так і залишається мрією, але деякі умудряються її більш-менш успішно реалізувати й періодично одержують поштою чеки, на яких коштує трьох-, а те й чотиризначна сума в доларах. Існує кілька способів цього домогтися й про одному з таких способів, що я використовую не перший рік, я хочу поговорити з Вами сьогодні. Мова йтиме про "вільну журналістику" - однієї з деяких професій, що дозволяють чесно й законно заробити $100 за один вечір. 

"ВІЛЬНА ЖУРНАЛІСТИКА" - ЩО ЦЕ ТАКЕ? 

Почувши слово "журналіст", багато хто уявляють собі людину, що закінчив журфак або філфак, працює в штаті якоїсь газети або TV-Станції й готовить матеріали "на злість дня", бере інтерв'ю в політиків і співаків, розповідає про події за тиждень і т.д. А тепер уявіть собі людинии, що властиво журналістиці ніколи не вчився, працює він перукарем, тренером з аєробике, програмістом або кардиохирургом (а те й взагалі ніде не працює), у нього також є хобби - розведення кактусів, реставрація стародавніх автомобілів, зимова риболовля або історія Древньої Греції, - а у вільний час він пише статті на його теми, що цікавлять, і продає ці статті в різні журнали. Це й буде "вільний журналіст". 

Для єкс-ссср така людина може виглядати незвичайно, але на Заході така форма журналістики досить поширена й від 50 до 90 відсотків умісту більшості журналів (включаючи такі відомі, як "Playboy", "Cosmopolitan" або "National Geographic") поставляють саме "вільні журналісти". Зважаючи на те, що тільки в США на сьогоднішній день видається більше 13,000 газет і журналів, Ви можете прикинути зразкову кількість "вільних журналістів", подрабативающих (або, рідше, що заробляють на життя) написанням і продажем статей. 

ЯК Я ПОЧИНАВ... 

Кілька років назад я почав писати статті - просто так, для власного задоволення. Я зовсім не планував заробляти таким чином, тому що працював програмістом і не випробовував недоліку в грошах. Пари-Трійку статей я опублікував у російських виданнях, а оскільки в ту пору я багато спілкувався з американцями, мені схотілося надрукувати яку-небудь зі своїх статей в одному з американських журналів. Після пари невдалих самостійних спроб я попросив ради у свого приятеля-американця, що, як я знав, часто публікувався в цьому журналі. Він досить докладно пояснив мені, що треба робити, допоміг мені підготувати лист у редакцію... 

Через якийсь час я одержав відповідь від редактора. "Нас зацікавила Ваша стаття", - писав той, - "і ми готові помістити її в наступному номері нашого журналу. Ми пропонуємо Вам $120 за Вашу статтю." ЩО ?! СТО ДВАДЦЯТЬ ДОЛАРІВ ?! Я взагалі не думав, що мені заплатять... Чи варто згадувати, що я погодився на пропозицію редактора ? Більше того, мені сподобалася сама ідея: одержувати гроші за статті, які я й так пишу для власного задоволення. Я постарався побільше довідатися про те, як превстигнути в якості "вільного журналіста" - і почав писати статті на продаж, публікуватися в західних виданнях, одержувати доларові гонорари. І хоча я ще не вважаю себе "профи", на гарного "гравця аматорської ліги", на мою думку, я цілком тягну. 

ХТО МОЖЕ ЦИМ ЗАРОБЛЯТИ? 

Хочете - вірте, хочете - ні, але по моєму твердому переконанню, заробляти "вільною журналістикою" може практично кожна інтелігентна людина. Що, віриться із працею ? Судите самі! Мінімальні вимоги, пропоновані до "вільного журналіста" такі:- Гарне володіння рідною мовою, уміння писати зв'язні й цікаві тексти.

- Наявність професії або хобби, що представляє інтерес для багатьох людей - інакше кажучи, багато з людей повинні або розділяти Ваші інтереси, або мати ту ж професію, що й Ви, або бути зацікавленими в послугах людей Вашої професії.

- Якщо Ви плануєте працювати з англомовною пресою - гарне володіння англійським (або німецькою, французькою або іспанським) мовою або, у найгіршому разі, уміння читати тексти на англійському (нехай навіть зі словником) плюс знайомство з гарним перекладачем з російської на англійськийЯкщо Ви відповідаєте цим трьом вимогам, у Вас є непоганий шанс превстигнути в якості "вільного журналіста". Перший і третій пункт, я сподіваюся, зрозумілі й так, а от щодо другого коштує дещо пояснити. Отут є два важливих моменти. 

По-перше, Ваша область спеціалізації дійсно майже що не важливо: чим би Ви не займалися, чим би не захоплювалися (хімією, поштовими марками, історією групи "Битлз", танцями, радіоелектронікою, театральним фехтуванням, розведенням екзотичних порід кішок і т.п.), майже напевно в країнах Заходу найдеться ще щонайменше 30-40 тисяч чоловік, що цікавляться тим же - і для них виходять журнали на цю тему. 

Другий фокус полягає в тім, що Ви зовсім не повинні бути професіоналом високого рівня в тій області, про яку Ви збираєтеся писати. Якщо Вам для статті буде потрібно інформація, який Ви не володієте, Ви можете попросту взяти інтерв'ю в експерта, що володіє необхідним ступенем професіоналізму (важливо тільки, щоб Ви могли грамотно й без дурних помилок задати йому питання, а також зрозуміти відповідь і викласти його суть для читачів простою й доступною мовою). Коротше кажучи, недурна людина з різнобічними інтересами (якимсь, я вірю, є Ви, шановний читач) цілком може превстигнути на ниві "вільної журналістики". 

ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ "ВІЛЬНОГО ЖУРНАЛІСТА"? 

Всі журнали, що виходять на Заході, з погляду "вільних журналістів" діляться на 3 категорії - low-paying (платять до $150 за статтю), middle-paying (від $150 до $500 за статтю) і, нарешті, high-paying markets (платять від $500 до $12,000 за статтю). Звичайно, не варто розраховувати відразу пробитися в ті журнали, які платять тисячі доларів - там друкують авторів рівня Вікторії Токарєвій або Сергія Довлатова, що пишуть до того ж на блискучому англійському. Швидше за все, пройде щонайменше років 5, перш ніж Ви зможете побачити свою статтю на сторінках "Reader's Digest" або "New-Yorker". Спочатку Вам, мабуть, прийде зосередитися на журналах з категорії low-paying і одержувати гонорари від 50 до 100 доларів. Потім (а якщо повезе - те із самого початку) Ви почнете працювати з middle-paying журналами й заробляти від $150 до $300 за кожну продану статтю. А далі... поганий той солдат, що не мріє стати генералом. 

"ОК", - скажете Ви, - " Сто-Двісті баксов за статтю - це добре. Але скільки статей можна продати за рік ?" Це залежить у першу чергу від того, наскільки добре й наскільки швидко Ви пишете. Я знаю людей, які заробляють собі на життя (що в США означає щонайменше 40-50 тисяч доларів у рік) винятково публікацією статей. Мова, звичайно ж, іде про професіоналів, що працюють повний день і не перший рік. Але й аматор, що набив руку,, що пише у вільний час, цілком може без особливих труднощів забезпечити собі вагомий приробіток. Не занадто напружуючись, продаючи всього лише по одній статті на місяць, можна без праці заробити $1000-1500 у рік. А приклавши деякі зусилля - і $3000, і $4000, а те й більше. Погодитеся, додаткових 300-350 доларів на місяць стануть гідним збільшенням до Вашої зарплати. 

ЯКОСЬ РАЗ МИ З МАШКОЙ ПФАЙФЕР... 

Доларові гонорари - головний, але не єдиний приємний аспект професії "вільного журналіста". Додатковий плюс цього заняття - можливість познайомитися з людьми, яких звичайно бачиш хіба що по телевізорі. Слова: "Здрастуйте ! Я готовлю статтю для журналу ...", - здатні відкрити дуже багато дверей. Зрозуміло, люди, яким підвищена увага журналістів уже неабияк поднадоело - "зірки першої величини" начебто Білла Гейтса або Майкла Джексона - швидше за все залишаться для Вас недоступними. Однак знаменитості попроще - "зірки другої величини" - найчастіше досить прихильно ставляться до уваги преси. 

Що дає знайомство з такими людьми ? По-перше, це просто приємно й спілкуватися з ними звичайно досить цікаво, по-друге, журнали досить охоче купують статті з інформацією "з перших рук" про відомих людей, і, нарешті, у третіх, такі люди нерідко самі (навмисно або випадково) виводять Вас на якусь цікаву тему. Крім того, "зірки другої величини" іноді спалахують, перетворюючись в "сверхновие" - і тоді журналісти, які завели з ними знайомство в минулому, виявляються в скажено виграшному положенні. А головне - знайомство з відомими людьми й написання статей про їх являє собою щось начебто зачарованого кола: кожна наступна стаття зміцнює як Ваші відносини з героєм статті, так і Ваш авторитет журналіста, а як більше авторитетний журналіст Ви зможете з більшою легкістю познайомитися з іншими відомими людьми й написати про їх статті, при цьому кожна наступна стаття...