Наші послуги:

Реєстрація ПП

Приватне підприємство - підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох фізичних або юридичних осіб. Засновник приватного підприємства одночасно може бути його директором. ознайомитись детальніше...

Реєстрація ТОВ

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - це юридична особа, засновниками якого можуть бути фізичні і юридичні особи. Засновник ТОВ одночасно може бути і його директором. ознайомитись детальніше...



Проектування й будівництво камінів

Справжній камін - складна, ретельно збалансована інженерна система, при проектуванні й монтажі якої використовуються найсучасніші матеріали й технології. За таке, сьогодення, задоволення прийде заплатити більші гроші. Однак на недолік клієнтів майстри коминкової справи не скаржаться. 

У кожному підмосковному дачному або коттеджном селищі є дошка оголошень. Якщо вивчити поміщену на ній інформацію, легко виявити закличні послання майстрів цегли й кельні. Що-небудь начебто «Ложим печі, каміни». Коротко й суворо. Багато хто клюють. І зовсім дарма. Якість каміна, зібраного місцевими вмільцями з підручних матеріалів, завжди залишає бажати кращого. За умови, що якісь бажання, крім прагнення негайно розібрати що чадить пожароопасное спорудження, взагалі залишаться. 

Добре, якщо місцеві пічники не знають нових матеріалів і технологій і збирають виробу так, як робили це протягом багатьох років. За фронт незнайомих робіт вони не приймуться, а замовник хоч і не одержить сучасного каміна, але й не вчадіє. Набагато частіше, на жаль, за таку роботу беруться приїжджі робітники, що не мають досвіду, знань і не правила, що дотримують, безпеки. Тому що про застосування безпечних матеріалів і дотримання протипожежних норм мова не йде, замовник одержує бомбу вповільненої дії. Коли вона спрацює - справа часу. 

Так, не перевелися ще здатні й часом навіть зовсім непитущі майстри-золоті руки, що вміють скласти гарну росіянку пекти. Але європейський камін і наша легендарна опалювальна система, що дозволяла зігріти хату, приготувати їжу, з комфортом помитися й укласти спати в теплий закуток мерзлявих дедку так бабку, - явища не просто різного порядку, але й різних культур. На відміну від російської печі камін потрібний тим, хто вже вирішив у житті всі утилітарні завдання. А виходить, і фахівці отут потрібні інші. 

Швидко дослідивши наявну пропозицію, легко купитися на «бюджетні» пропозиції - замовити камін мужикам із сусіднього села (вони, як відомо, що завгодно «клали») або придбати щось каминообразное в спеціалізованому торговельному комплексі. Але все це буде типове не те. У найкращому разі капелюшок від гриба - без ніжки й грибниці. 

Генеральний директор компанії «Ательє камінів» Олексій Масютин упевнений: які би фінансові потрясіння не відбувалися навколо, завжди найдуться люди, готові заплатити гідну ціну за справжній камін. Є тільки одне обмеження: щирий професіонал із самого початку оголосить, що в цій справі далеко не все залежить від побажань замовника, фантазій і навіть підкріплювальних їхніх грошових сум. 

Вогонь! 

Ще в радянський час батько Олексія Масютина, відомий архітектор Віталій Матвійович Масютин, став збирати печі й каміни по своїх проектах. До цієї діяльності він залучив сина. Робота приносила Олексію величезне задоволення. Згадав він про це в дев'яностому році, коли пішов у самостійне бізнес-плавання. Спочатку займався будівництвом і проектуванням: тоді багато хто будувалися, а фахівців не вистачало. Але згодом будівельний бум почав сходити на немає. Зате бажаючих заробити на власниках нерухомості ставало усе більше й більше. Потрібно було чимсь відрізнятися від маси конкурентів. 

Помізкувавши, Масютин вирішив зосередитися на проектуванні й монтажі індивідуальних дорогих камінів з мармуру й бронзи. Аналоги брав із західних журналів. ДО 1993 року, зіставивши сумовиті перспективи будівельного напрямку із запальним характером коминкової справи, Масютин вибрав друге. 

Спочатку суперничати доводилося із продукцією місцевих колег. Але із другої половини 90-х на ринок морем заюшив імпорт. Французькі, німецькі, фінські каміни легко знаходили покупців тільки тому, що були французькими, німецькими й фінськими. Тобто не просто закордонними, а - європейськими. До того ж, розсудив Масютин, масове серійне виробництво завжди дешевше індивідуального. А тут до індивідуальності додавався також престиж західного способу життя. 

Втім, такі каміни ще й вигідно відрізнялися від конструкцій, побудованих з білоруської цегли. Ігнорувати тренд було неможливо, і засновник фірми «Позначка» (попередника «Ательє камінів») уклав договір з одним із французьких постачальників. Рішення виявилося дуже правильним. Посередник, що ввозив каміни в Росію, відійшов від справ і охоче передав цей шматок бізнесу Олексію Масютину. 

Більшість возіїв нічого не розуміло в монтажі камінів і димоходів. Фірма, що не тільки ввозила серійні каміни із Франції й Італії, але й установлювала їх «під ключ», вигідно відрізнялася від конкурентів. 

«Позначка» займалася поставкою, продажем і установкою іноземних камінів і, з іншого боку, кладкою більше доступних конструкцій з російських і білоруських матеріалів. Бізнес успішно розвивався, західні партнери охоче давали товарні кредити. От отут-те, здавалося б, і розгорнутися. Але... у серпні 1998-го мир розлетівся в крихту, як погано обпалена цегла. 

Імпорт просів, банки зажадали терміново повернути кредити. Виручили виробництво й продаж облицювань місцевого виробництва. З осені 1998 року «Позначка» стала ввозити з Білорусії печі-каміни, а в 2000-м заснувала там власне виробництво. 

Протягом зими 1998-1999 років компанія налагодила виробництво облицювань із натурального каменю під французькі топлення. Спочатку на виробництві займалися повтором західних облицювань, потім дали волю своєї фантазії. 

Криза пережили не те щоб легко, але й без особливих втрат. А ринок мінявся. І головне, швидко виснажувався попит на дешеві каміни, що дозволив «Позначці» не згоріти в самі важкі місяці після дефолта. Прийшла пора в черговий раз атакувати преміальний сегмент. 

Олексій розділив компанію зсередини надвоє. 

З 1999 року бізнес Олексія пішов розвиватися по двох напрямках. Один департамент продовжив поставки білоруської продукції й почав просувати на ринок недорогі каміни власного виробництва зі штучного каменю. Інший департамент - «Ательє камінів» - зробив ставку на виробництво дорогих індивідуальних облицювань. Девізом другого підрозділу стало «Втілення ідей» замовників, що сповідають індивідуалістичний принцип «не так, як в інших». 

Танцювати від грубки 

- Буває, людина купить серійну «коробочку» за 25 тисяч рублів, а потім з жахом довідається про необхідність викласти ще 150 тисяч за те, щоб камін працював, а будинок не згорів, - говорить Масютин. - Втім, поступово замовник все-таки міняється. Клієнт наївся масовим товаром і помітно поумнел. Тепер люди знають, що конвекційний камін при всіх своїх плюсах: швидкому нагріванні повітря в приміщенні, простоті монтажу й відносно невеликій вазі - має й масу недоліків. Особливо сильно вони проявляються в будинку, де камін є основним засобом обігріву. При конвекційному обігріві повітря в приміщенні переноситься велика кількість пилу. Як наслідок, зростає ризик алергійних захворювань. Конвекційний камін гріє, поки в топленні горить вогонь. Вогонь згас - температура швидко падає. До того ж у конвекційного каміна немає газоходних колін, що відбирають тепло й знижують температуру газів, що відходять. А виходить, гроші, витрачені на придбання палива, вилітають у трубу. А от теплонакопительний камін корисний для здоров'я. Це натуральний вогонь, інфрачервоне випромінювання, доброчинне тепло, у людей не виникає дискомфорту від різкого перепаду температур. 

Кожний співробітник в «Ательє» на рахунку. І кожний відібраний, що називається, штучно. Випадкових людей у такий бізнес пускати не можна. Один невдалий проект, «запоротий» новачком, - і від дурної репутації прийде відмиватися роками. У штаті «Ательє камінів» сьогодні двадцять чоловік: проектувальників, монтажників, менеджерів, керівників. І двадцять перший з'явиться тільки після того, як доведе свою професійну заможність. Крім того, Масютин великий шанувальник аутсорсинга. І правда, навіщо тримати на зарплаті купу ротів, якщо необхідних фахівців завжди можна знайти на стороні. «Один з головних способів просування нашої продукції, крім «сарафанного радіо», - Інтернет, - пояснює Олексій. - Людини, що займається сайтом, можна як включати в штат, так і тримати за його межами. Рекламу теж краще виносити на аутсорсинг. Що ж стосується штатних архітекторів, те досить одного-двох. Годувати цілий відділ просто невигідно. Простіше співробітничати з архітектурними майстернями. Так, вони не занадто розбираються в коминковій справі, зате можуть запропонувати стиль. Для клієнтів це важливо. А вуж адаптувати запропонований дизайн під конкретне замовлення - наша справа». 

Головна професійна проблема в коминковій справі - прямий наслідок вузької спеціалізації. І справа навіть не в тім, що тут потрібні будівельне утворення й потужна інженерна підготовка. Куди складніше знайти «горизонтального» працівника, що однаково добре розбирається в декількох суміжних областях. Найчастіше такий пошук закінчується нічим, так що доводиться вкладатися в додаткове навчання співробітників. Та й ціни на ринку праці кусаються. Принаймні, до кризи - кусалися точно. Професійний архітектор (він же шеф-дизайнер, відповідальний за зовнішній вигляд каміна), головний інженер монтажу (на ньому лежить відповідальність за строки й безпеку), фінансовий директор (головний по кошторисах і взагалі по грошам)... Менше ніж за 80-100 тисяч рублів таких людей не знайти, хоч трісни. 

Поки Олексій розповідає про свій бізнес і тонкості коминкового ремесла, чомусь з'являється впевненість, що навіть у найдорожчих виробах «Ательє камінів» активно використовує недорогу вітчизняну сировину. 

Як би не так. Камін складається з багатьох елементів. Якість, безпека й єстетическую привабливість каміна визначає надійність його тридцятилітніх, так що топлення й керамікові Масютин купує в іноземців. Зокрема, у провідного німецького виробника - фірми Spartherm, керамікові - в Kaufmann keramik, димоходи - в Schiedel і Rosinox. При виробництві облицювань використовується італійський і іспанський мармур. 

Хоча й імпортні елементи потрібно адаптувати до наших суворих умов. 

- В автомобільному світі існує кілька відомих студій-майстерень начебто Brabus, які роблять штучні автомобілі екстра-класу. По суті, ми діємо тим же шляхом - тюнингуем якісні німецькі товари. Хіба що на відміну від сучасних автомобілів камін буде служити мінімум одному поколінню мешканців будинку. А виходить, його потрібно настільки гармонійно вписати в навколишній простір, щоб через пару десятків років і думки не виникало позбутися від нього. 

Як очманілі 

Коли власники побудованих шабашниками самопальних вогнедишних монстрів затверджують, що сильно погоріли через таких «майстрів», часом у цих гірких словах не слід шукати й тіні метафори. Горять у буквальному значенні, так ще як! Близько 90% коминкового ринку доводиться на конвекційні печі. Головна їхня особливість - висока температура газу, що надходить у димохід. До 500-600 градусів по Цельсию. Традиційні цегельні й бетонні труби таких навантажень не витримують і тріскаються. От вам і джерело загоряння. Професіонали з «Ательє камінів» знають, що багатошарові труби й потужна теплоізоляція - найважливіші з погляду безпеки елементи. Розповів би хто-небудь про це бригадирам «тимчасових трудових колективів», що обшивають наші дачні селища, а потім розчиняється на безбережних просторах. Так, видимо, комусь. 

Олексій Масютин готовий годинниками говорити про технологічні тонкості. Про конденсат, про відсутність у Росії виразних стандартів (нормативні документи зразка 1947 року рекомендують активно використовувати для ізоляції глину й повсть, а нових нормативів так і немає), про змушену необхідність творчо переймати ноу-хау європейських коминкових будинків. 

До речі, каміни у квартирах - історія особлива. Відповідно до діючих норм установити камін у міській квартирі можуть лише мешканці останніх поверхів. При цьому необхідно пройти безліч погоджень. Як би те не було, що бажають установити камін у місті досить. Таких клієнтів зовсім не лякає море погоджень у відомствах, надзорах, пожежної інспекції й інших інстанцій. Грошей на це йде у два-три рази більше, ніж на будівлю каміна. Але це все-таки краще, ніж розібрати нишком установлений камін по «стукоті» сусідів. 

Взагалі ж у коминковій справі існує негласне правило: не доробляти роботу за невідомою компанією. «В 1995 році в будинку на Чистих ставках якісь гастарбайтери встановили італійський камін, - згадує Олексій. - Хазяїн запросив нас з'єднати його з димоходом. З'єднали. Справа-Те не складне. А через тиждень лунає дзвінок від клієнта: у нього трапилася пожежа! Щастя, що нам удалося довести: ми отут ні при чому. Виявилося, горі-майстра, що працювали до нас, провели труби димоходу прямо через дерев'яні перекриття, не забезпечивши ніякої ізоляції. А зовні задекорували, щоб ніхто нічого не помітив. Загалом, доробляти роботу в нашім бізнесі за інші - занадто ризикована справа. 

Звідки беруться в такому недешевому сегменті дикуни? У всім винувата реклама роздрібних торговців, що пропонують «готові каміни всього за тисячу доларів». 

- Розумієте, коли клієнт усвідомлює, що камін насправді коштує не 25, а всі 150 тисяч, він готовий піти на всі, аби тільки змонтувати свою мрію, - гарячиться Масютин. - От отут-те й знаходять роботу «дикі» пічники, які або не розуміють самої суті коминкової конструкції, або застосовують дешеві, пожароопасние матеріали. Так, камін багато в чому простіше печі. Але температура-те в ньому вище! 

- И що ж робити? 

- Як що? Просвіщати клієнта! Цим на будь-якому ринку займаються нормальні цивілізовані постачальники. От ми всіма доступними й з пояснюємо, що недорогий камін з монтажем і захистом ніяк не може коштувати дешевше 150-200 тисяч рублів. 

Олексій Масютин говорить, що середній камін обходиться його клієнтам у триста тисяч рублів. Правда, час від часу доводиться братися й за більше дешеві роботи. Але це не легше, ніж виконати штучне замовлення. А може бути, і сутужніше. 

- Конкуренція дуже сильна там, де не треба ворушити мозками, - упевнений підприємець. - На ринку дешевих камінів і димоходів все ясно й зрозуміло. Тому-Те й конкуренція там божевільна: два таджики й один українець здатні вибити з ринку будь-якого професіонала. 

Але Олексій Масютин не хоче, щоб його вибили з ринку. Тому-Те й веде «Ательє камінів» усе далі й глибше - як у шахті або в лісі. Тим більше йому добре відомо, як позбутися від конкуренції з «дикунами»: досить братися за складну роботу, що так не люблять гастарбайтери. 

Ольга Пугач , опубліковано в журналі " Бізнес-Журнал" №21 від 10 Листопада 2008 року.