Наші послуги:

Реєстрація СПД

Фізична особа - підприємець здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Ця організаційно - правова форма оптимальна для ведення малого й середнього бізнесу. Назвою фізичної особи підприємця є його прізвище, ім'я, по батькові. ознайомитись детальніше...


Реєстрація ПП

Приватне підприємство - підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох фізичних або юридичних осіб. Засновник приватного підприємства одночасно може бути його директором. ознайомитись детальніше...



Поховання тварин як бізнес

«На вибір мого роду діяльності вплинуло два фактори, - розповідає Ганна Михальченко. - По-перше, я живу недалеко від стихійного цвинтаря для тварин, тому часто стаю мимовільним свідкою поховання домашніх вихованців. Нерідко спостерігаю, наскільки глибоко вболівають хазяї, прощаючись із тваринами, приходять провідувати могилки. По-друге, сама є власником собаки». Будучи по утворенню економістом, і просто людиною, якій властиво розвивати нестандартні ідеї, Ганна задумалася про бізнес, пов'язаному з похованням тварин.

Проблемна недовіра

Для початку Ганна вирішила зосередити свої сили на організації спеціалізованого цвинтаря, але незабаром зрозуміла, що втілити цю витівку в життя навряд чи вдасться. Насамперед, через те, що земля під цвинтар повинна виділятися з державного резерву.

Більше того, землю необхідно або купувати, або брати під довгострокову оренду. Та й знайти землю в межах міста під подібний проект практично нереально. Одночасно все це вимагало чималих грошових інвестицій, яких у Ганни не було. До речі, офіційного цвинтаря для тварин у Києві дотепер ні, хоча воно й повинне було з'явитися поблизу столичного району Троещина ще в 2004 р.

Після невдалих пошуків місця під цвинтар Ганна продовжила цікавитися темою поховання тварин. Як варіант розглядався колумбарій - місце, де відбувається поховання урн із порохом. Так і з'явилася ідея про кремацію тварин. Озброївшись нею, Ганна відправилася до директора Київського крематорію. Пропозиція про централізовану кремацію животних він прийняв з наснагою. Ганні залишалося тільки одержати дозвіл у Головному керуванні ритуальних послуг на кремацію специфічних біологічних відходів (так іменуються мертві тварини). Так в 2004 р. у Києві з'явилося перше «Бюро ритуальних послуг для тварин».

Якщо з одержанням дозволу на кремацію особливих проблем не виникло, то налагодити роботу із замовниками було куди складніше. «Одержавши перші замовлення на кремацію, ми зштовхнулися із проблемою недовіри, - говорить Ганна. - Люди просто не вірили, що ми будемо кремировать саме їхнього вихованця. На думку деяких, по дорозі до крематорію ми викидаємо труп тварини у відро для сміття й замість нього спалюємо, наприклад, газету, а попіл віддаємо клієнтові. Намагаючись дозволити цю ситуацію, я звернулася до директора крематорію, і той дозволив, щоб замовники були присутні при кремації своєї тварини». Таким чином, перші клієнти «Бюро» могли прийти в крематорій і побачити, як їхній вихованець «їде» у піч для кремації - просто на наступних етапах поплутати або підмінити тварина вже неможливо в кожному разі. «Один раз до нас приїхала одна бабуся, що хотіла поховати свого улюбленця й, зрозуміло, захотіла впевнитися у виконанні замовлення, - розповідає Ганна. - Зайшовши в цех, бабуля за якимсь звичаєм початку роздавати працівникам цеху гроші. Нібито для того, щоб вони краще кремировали тварина. У той час, поки вона роздавала гроші, тварина відправили в піч, і замовниця пропустила саме головне. Довелося неї заспокоювати знову».

Ще одна проблема, з якої зштовхнулося на початковому етапі «Бюро ритуальних послуг» - реклама. Оскільки послуга із кремації тварин специфічна, те й розміщати рекламу було проблематично. У розважальних журналах вона була б не доречна й не ефективна. У спеціалізованих журналах про тварин, можливо, і була б доречна, але навряд чи ефективна. Ганна прийняла рішення самостійно налагоджувати зв'язки з докторами ветеринарних клінік, розповідаючи їм про нову послугу. Лікарі хоч і зустріли цю ідею з наснагою, але все-таки нотка недовіри в їхньому голосі відчувалася. Для того, щоб лікарі не забули про бюро, Ганна виготовила й розвезла по клініках презентаційні ручки, календарики. «І все-таки лікарі рекомендують наші послуги тільки в крайніх випадках, - відзначає Ганна. - Сьогодні найефективнішою рекламою для нас є рекомендації. Відомо адже, що кошатники й собачники - це якийсь клуб по інтересах і спілкуванню, де багато хто добре один одного знають. І інформація в цьому колі поширюється досить швидко. Тому замовник, що співробітничав з нами, як правило, розповідає про цьому своїм знайомим, і ті при необхідності звертаються до нас. Ми не раз спостерігали, що клієнт, що прийшов за рекомендацією, не сумнівається як виконання робіт. У той час як замовник, що прийшов по рекламі, почуває себе не занадто впевнено».

Але повернемося до історії «Бюро». Для успішної роботи Ганні необхідно було обзавестися спеціальною машиною для транспортування мертвих тварин. «Далеко не всі бажаючі скористатися нашими послугами можуть самі доставити тіло в крематорій. До того ж це не дуже добре з погляду гігієни, адже спеціалізована машина після кожного замовлення проходить дезінфекцію, а звичайна - ні, - відзначає Ганна. - Тому на початковому етапі гостро встало питання про спеціалізовану машину. Найбільш оптимальним варіантом виявилася оренда автомобіля разом з водієм у Київського міського крематорію, оскільки ми не могли собі дозволити придбати подібну машину з усіма дозволами від санєпидстанции. Більше того, водій звичайного транспортного засобу повинен був би пройти спеціалізовані курси, що дають йому дозвіл на перевезення біологічних відходів. А це знову додаткові витрати».

Тваринний ритуал

В «Бюро» надають послуги по індивідуальній, а також загальній кремації. Остання являє собою кремацію відразу декількох тварин, її вартість залежить від розмірів і коливається в межах від 110 до 190 грн. Індивідуально, відповідно, кремируется одна тварина (250-300 грн.). До цієї суми необхідно додати вартість урни - 70 грн.

Незважаючи на велику кількість замовлень (за два роки тільки індивідуально було кремировано понад 400 тварин) першого замовника тут пам'ятають добре. Це був власник великого собаки, що порадили кремировать у клініці. «Виконати перше замовлення було складно, - говорить Ганна, - у першу чергу психологічно. Незважаючи на те, що в нас будинку завжди були тварини, я не думала, що відправляти тварин в останню путь настільки важко: люди розмовляють зі своїми вихованцями, плачуть, довго не хочуть відпускати. І витримати все це непросто, особливо в перший раз. Згодом стає якось легше. У нас навіть був випадок, коли дівчина привезла в крематорій свого мертвого собачку, і ніяк не могла відпустити її, тому нам довелося силою забирати в неї мертва тварина. Добре ще, що з нею разом приїхав адекватно реагуючий на смерть вихованця чоловік. За моїми спостереженнями, дуже складно переносять смерть домашніх вихованців жінки й діти; чоловіка, як правило, більше сдержанни».

Замовники дзвонять в «Бюро» не тільки вдень, але й уночі. З огляду на специфіку діяльності, доводиться працювати цілодобово. «Іноді, викликаючи лікаря додому для приспання тварини, одночасно просять приїхати й нас, - відзначає Ганна, - И к моменту нашого приїзду часто перебувають у несамовитому стані. Спочатку я пробувала їх заспокоювати, але згодом переконалася, що від цього стає тільки гірше. Тому намагаюся спокійно й переконливо розмовляти з людиною, з'ясовуючи, як саме він хоче проводити в останню путь свого улюбленця. До речі кажучи, разом з тим же собачкою часто передають для кремації нашийники, гребінці, іграшки тварини».

Клієнти консультуються з Ганною й щодо обрядів поховання тварин. Але тут, на її думку, якихось обов'язкових ритуалів бути не може, хоча багато замовників закривають покійним ока, намагаються не привозити тварин після кремації в будинок і т.д. «Недавно, щоправда, був випадок, коли вмер кіт, хазяїн якого був родом з Китаю, і тварина проводжали в мир іншої з використанням якихось китайських традицій, - розповідає Ганна. - Його посипали спеціальним збором трав, вимовляли над тілом змови».

За спостереженнями Ганни, якщо в перший рік роботи «Бюро» приблизно сім замовників з десяти замовляли загальну кремацію, те зараз це співвідношення трохи змінилося. Чотири клієнти віддають перевагу загальної кремації, а шість - індивідуальної. У цьому випадку багато чого залежить не стільки від доходів замовника, скільки від його відношення до тварини. «Заказчиков можна розділити на два типи, - відзначає Ганна. - Одні клієнти ставляться до тварин приблизно так: мол, жило, умерло й треба нормально поховати. Вони віддають покійного вихованця, як правило, на загальну кремацію. Інші не тільки називають своїх кішечок і собачок дітьми, але й сприймають їх так само. Саме таких тварин найчастіше кремируют індивідуально. Бували випадки, коли хазяї пропонували ту ж пляшку горілки водієві, щоб він пом'янув Бобика як треба. Або просили передати алкоголь робітником крематорію, нібито щоб вони добре виконали свою роботу».

Сам процес кремації триває порядку 2-2,5 годин, після цього необхідно ще пари годин для охолодження пороху. І вже тільки після цього порох складається в урну. За бажанням замовника співробітники можуть не заклеювати її, щоб порох згодом можна було розвіяти. Взагалі, подальшу долю урни з порохом тварини в «Бюро» не простежують. «Втім, іноді клієнти самі діляться своїми планами щодо урни з порохом, - говорить Ганна. - Один замовник, наприклад, заявив, що збирається кинути урну в ріку, у тім місці, куди він раніше приїжджав разом із собакою на риболовлю. Ще в нас була літня пара, що попросила розділити порох улюбленого собачки на дві урни для того, щоб згодом кожний міг віднести із собою в могилу часточку улюбленої тварини».

Крім столичних замовників, в «Бюро» зверталися й іноземці - поляки. Їм видавалися документи, що підтверджують кремацію тварини й дозволяють перевозити порох тварини через границю без проблем.

Мертвий сезон

Цікаво, що таке поняття, як сезонність присутня й у цьому бізнесі. За спостереженнями Ганни, узимку попит на послуги «Бюро» значно вище, ніж улітку. І зв'язано це в першу чергу з тим, що в зимовий сезон питання про поховання в землі коштує більш гостро, ніж у теплу пору року. Улітку можна взяти тварина й закопати його, наприклад, неподалік від дачної ділянки, узимку ж це попросту неможливо.

«Тварини є практично в кожному будинку, але тривалість їхнього життя, на жаль, невелика. Відповідно, послуги нашого «Бюро» будуть затребувані завжди, - говорить Ганна. - Головне, щоб замовники не займалися самостійним похованням домашніх улюбленців на стихійних цвинтарях. Тим більше, що це заборонено українським законодавством. Також самовільне поховання тварин несе в собі епідеміологічну небезпеку. Трупна отрута недостатньо глибоко похованої тварини може потрапити в ґрунтові води, що чревате негативними наслідками. Ми дійсно дуже сподіваємося, що в найближчому майбутньому, нарешті, відкриється довгоочікуваний цвинтар, і нам удасться з ним співробітничати. До того ж, по моїй інформації, на таких цвинтарях планується також колумбарій, де кожний бажаючий зможе поховати урну з порохом тварини й приходити провідувати могилку. Багато наших клієнтів саме із цією метою забирають урни додому, ставлять їх у сервант і чекають, коли, нарешті, зможуть нормально неї поховати».

«А в майбутньому, - продовжує Ганна, я хотіла б співробітничати з державним цвинтарем. Адже завдяки йому про наше існування зможе довідатися набагато більше клієнтів, чим зараз. Оскільки на даний момент «Бюро» для мене - це, скоріше, соціальний проект, а хочеться, щоб він приносив прибуток, а не просто окупався. Ну, і зовсім з фантастичних планів у мене - замість традиційної кремації надавати послугу з розщеплення тварин холодом. Зараз такий сервіс пропонують тільки за кордоном, та й коштує це недешево. Але, думаю, у нас така послуга теж користувалася б гарним попитом».