Наші послуги:

Реєстрація ПП

Приватне підприємство - підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох фізичних або юридичних осіб. Засновник приватного підприємства одночасно може бути його директором. ознайомитись детальніше...

Реєстрація ТОВ

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - це юридична особа, засновниками якого можуть бути фізичні і юридичні особи. Засновник ТОВ одночасно може бути і його директором. ознайомитись детальніше...



Місце для продажу пончиків

Привіт всім починаючим підприємцям! 

Хочу написати про бізнес, яким займаюся вже біля року. Усе почалося ще з того, що я виписав поштою брошюрки із серії "Як відкрити свою справу". Там була одна ідея, що міцно осіла в моїй голові й не залишала мене довгий час. А саме - виробництво пончиків (ідея, що вже згадувалася тут - Виробництво пончиків). Продукт, як я тоді думав, що залишився в пам'яті з дитячих часів, а тому улюблений усіма: і дорослими й дітьми. 

Ішло час, я влаштувався працювати в торгово-промислову компанію зі своєю мережею магазинів, кафе й закусочних. Проробивши півроку, налагодив гарні стосунки з керівництвом. Надалі вирішив обговорити зі своїм начальством питання організації виробництва пончиків і реалізації їх через свою фірмову мережу (у нашім місті до цього моменту ніхто пончиків не робило). 

Начальство мене підтримало й навіть допомогло одержати невеликий кредит у банку на закупа пончикового апарата й усяких потрібних у цій справі дріб'язків (своїх грошей у мене не було, а компанію моя витівка не дуже цікавила). 

Домовилися в такий спосіб: я роблю продукт (не сам, звичайно, а найнятий кухар), реалізовуємо через мережу компанії, 10% від прибутку одержує фірма (за реалізацію й надання "даху"), інше моє. 

Процес виготовлення не привожу тому що він уже був докладно описаний у даному збірнику ідей. Можу сказати тільки, що витрати на 1 кг готового продукту становили близько 18 рублів, а реалізовувалися за ціною 45 рублів за кг. 

Спочатку робили пончики у своєму дитячому кафі, поставляли у свої магазини. Потім, з настанням весни, організували вуличне виробництво й торгівлю, прямо поруч із дитячим кафі (місце прохідне - центральна вулиця, аромат пончиків, що випікаються на твоїх очах, білосніжна уніформа персоналу, та й ціна за штуку - 2 рублі, мало кого залишали байдужим). 

Перший час справи йшли відмінно, кредит незабаром був погашений, а потім потихеньку народ задовольнив свою цікавість (все-таки - новинка), продажу впали вдвічі. Виторг ставав усе менше. Обсяг роботи (та й продукту) був великий, а грошей мало. Та й народ просив що-небудь м'ясне. Все-таки продукт, приготовлений на очах клієнта, напевно, здається смачніше. Поруч у кафі була в продажі така ж випічка, але особливим попитом не користувалася. 

У підсумку ми вирішили запропонувати своїм клієнтам м'ясний продукт - чебуреки. У кухні свого кафі домовилися про виготовлення (ліпленню), а жарити вирішили за допомогою нашого апарата, благо нічого переробляти не було потрібно (тільки дозатор зняли). Виробництво пончиків вирішили припинити на час: апарат-те один, а чебуреки бачилися нам більше прибутковими. 

Судите самі: витрати на виготовлення чебурека становлять 3,5 руб. + 1 руб. кухареві (ліпникові) + 1 руб. продавцеві (жарить і продає) + 1,5 руб. фірмі, ще ~ 50 коп. на інші витрати типу електроенергія, масло, серветки, мішечки й т.д. Ціна реалізації - 10 рублів. Таким чином, близько 2,5 рублів із чебурека залишається мені. Небагато, звичайно, але в привесок до зарплати виходить непогано. 

У день ми реалізовуємо в середньому 100-150 чебуреків (мало, тому що зима), улітку йшло 200-250 шт. 

У планах установити маленький ларьок або тонар відразу на центральній вулиці й робити пончики, чебуреки, самсу, і, звичайно, доповнити асортименти гарячими й холодними напоями. От і все. Бажаю всім успіхів у бізнесі.