Наші послуги:

Реєстрація ТОВ

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - це юридична особа, засновниками якого можуть бути фізичні і юридичні особи. Засновник ТОВ одночасно може бути і його директором. ознайомитись детальніше...


Реєстрація СПД

Фізична особа - підприємець здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Ця організаційно - правова форма оптимальна для ведення малого й середнього бізнесу. Назвою фізичної особи підприємця є його прізвище, ім'я, по батькові. ознайомитись детальніше...



І росіяни не ликом шиті

Історія російського інтелігента, що перетворив 7 тисяч фунтів в 150 тисяч ЧЕСНИМ ШЛЯХОМ. 

Англійцям в Англії легко. А от іноземцям - важко. Ні знання місцевої культури, не вистачає мови, плюс англійці ставляться до іноземців з підозрою по вищезгаданих причинах. Тому розвити свій бізнес у чужій країні в багато разів важче, ніж у себе на батьківщині. Однак один з наших друзів все-таки зумів чесним шляхом створити нехай невеликий, але все-таки капітал. Щоб ви одержали інформацію з перших рук, ми друкуємо його розповідь. 

"Моя робоча біографія на англійській землі почалася з роботи на компанію, що організувала виставки для бізнесменів колишнього Радянського Союзу. Одержували ми тільки комісійні, але, оскільки виставки користувалися більшим попитом, заробітки були непогані й мені вдалося зібрати 7 тисяч фунтів. Треба сказати, що через свою інтелігентність, негативне відношення до "торгашів", видимо, давило на підсвідомість і мій заробіток не йшла ні в яке порівняння з іншими продавцями виставки, тими, хто особливо не замислювався над фінансовим станом потенційного учасника виставки й правдами, і неправдами вивуджував з нього солідні суми. Заробіток деяких досягав 2-3 тисяч фунтів у тиждень. 

Народ купував дорогі будинки, машини, одяг та інше, а я посилено думав, що ж мені робити з моїм жалюгідним капіталом. У той час я багато читав про фінанси, бізнес взагалі й усвідомив для себе одну річ: ніколи не вкладай капітал у те, що неминуче втрачає свою цінність, наприклад машину. Тому спочатку я вирішив інвестувати в бізнес. 

Я ледве не купив перукарню, але бог милував, це було б катастрофою, оскільки в перукарському бізнесі я нічого не розумію взагалі. 

У той час я знімав комнатку в невеликому будинку, де крім мене жила румунська пара й два гомосексуалісти з ПАР. Жили ми спокійно, особливих проблем не було, румунка управляла всіма нами на предмет дотримання чистоти й порядку в будинку. Однак незабаром вона виїхала до себе на батьківщину, залишивши чоловіка одного, один з гомосексуалістів також виїхав зі своєї кімнати й на його місце вселився молодий англієць. От отут-те всі й почалося. 

Кухня була завалена немитим посудом, уставши в суботу ранком, ми виявляли у вітальні людин 10-15, що сплять на підлозі, відразу лежали порожні банки з-під пива, тарілки з недоїдками та інші атрибути веселого времяпрепровождения британської молоді. Причому ці тарілки могли стояти неприбраними по кілька тижнів. Жити в такій обстановці стало просто нестерпно. Отоді-те мені в голову й прийшла думка купити свою власну квартиру. 

Ринок житла у Великобританії перебував на найнижчій крапці, компанії, що займаються будівництвом, намагалися якомога швидше продати нове житло, оскільки від цього залежало їхнє виживання. Один раз, гуляючи недалеко від того місця, де я жив, я побачив новобудови: продавалися двухкомнатние квартири по 42 тисячі фунтів. Я зайшов в офіс компанії й чергова показала мені квартиру на першому поверсі. Квартира мені сподобалася і я зайнявся вибиванням позички в банку. Допоміг мені брокер, що закрив очі на те, що я не маю кредитної історії й домовився з банком. 

Може бути зіграв роль той факт, що я платив майже 20% відразу, що влаштовувало іпотечний банк. У випадку несплати, вони змогли б продати нерухомість по дешевці й повернути свої 80%. Може бути брокер схитрував, обдуривши банк, оскільки вид кредиту, на який він мене підписав, обіцяв йому надзвичайні комісійні. 

Так чи інакше, я став щасливим власником квартири в Лондоні. Тепер я можу сказати, що це була невдала покупка: район був не дуже гарний, сусіди по поверсі встановили залізні ґрати на всі вікна, звукоізоляція також залишала бажати кращого, коли сусід зверху займався любов'ю зі своєю подругою, добре було чутно скрип ліжка, подихи й лементи. Але головне в той час було те, що я став хазяїном КВАРТИРИ В ЛОНДОНІ. Для мене було приємною несподіванкою, коли будівельна компанія повернула мені 2 тисячі фунтів на подяку того, що я купив труднопродаваемую квартиру. Гроші я негайно поклав у банк. 

Ринок нерухомості у Великобританії тим часом "просів" ще більше і я із сумом виявив, що ситуація, у якій я опинився - negative equity. Це - коли позика в банку на придбання житла - більше, ніж ринкова вартість самого житла на даний момент. Єдиною розрадою була думка, що нескінченно ціни не можуть падати й надія, що вони коли-небудь виростуть. Дивним було ще й те, що вартість житла в одному кінці вулиці істотно відрізнялася від практично такого ж житла на іншому кінці. Вирішальну роль грав поштовий індекс: він був різним на одній і тій же вулиці. Я жив "не на тім" кінці вулиці. 

Коротше кажучи, я "потрапив". Однак мені повезло в тім, що квартира перебувала в частині Лондона, що розвивався дуже швидкими темпами, тут будували нові будинки й прокладали нову гілку метро, що з'єднувала лондонський Сіті прямо з нашим районом. 

Замість того, щоб отчаиваться й горювати, я знову став думати про те, як же мені виграти в даній ситуації. І прийшов до парадоксального висновку. Треба купити будинок, і здати квартиру. Я порахував, що дохід від здачі квартири в наймання дасть мені невеликий прибуток, після щомісячної виплати взятого кредиту. 

На ринку було досить багато нерухомості, продажу були дуже слабкими й деякі банки давали 95% позичку від вартості житла. Я знайшов підходящий будиночок недалеко від Лондона й купив його, внеся невелика застава, куди ввійшли й ті дві тисячі, які повернула мені будівельна компанія. Вартість будинку була деяким більше, ніж квартири в Лондоні - 70 тисяч фунтів. 

Отож я став жити: квартиру здавав, діставав невеликий прибуток, що йшла на часткове покриття кредиту на покупку будинку.  

Ринок тим часом починав оживати, ціни спочатку повільно поповзли нагору, потім сталі рости дуже швидко. Я зрідка дзвонив в агентство по нерухомості, дізнавався, скільки коштує моя квартира в Лондоні. Я мав намір її продати, тому що стежити за її станом, не живучи в Лондоні, ставало всі утомительнее й утомительнее. Один раз, коли я в черговий раз подзвонив в агентство, на традиційне питання об вартість квартири брокер мені відповів: "Сім, два". "Що: сім, два?" - запитав я. "Сімдесят дві тисячі, якщо постаратися, можна продати за сімдесят три", - відповів той. Настав час продавати, вирішив я. 

На наступний же день після того, як з'явилося оголошення про продаж квартири, мені подзвонили з агентства й сказали, що є покупець. Через місяць квартира була продана, і я одержав на свій рахунок 37 тисяч фунтів, з яких 32 тисячі були моїм прибутком. Устало питання: як їх тепер інвестувати? Купити ще одну квартиру ближче до будинку й знову здавати її? Чесно говорячи, пошук мешканців і інший головний біль мене не приваблювали. Самим вигідним вкладенням я порахував інвестування у своє теперішнє житло. Чому? 

Тому що в цьому випадку я заощаджу на відсотках банку, яких за 20 років набігло б не менш 50 тисяч. Виходить, я одержу ці гроші, а не банк. По-друге, нерухомість - надійне вкладення. У третіх нерухомість переживала підйом і ціни постійно росли приблизно 10-15% у рік. 

Так я й надійшов: вніс всю суму в банк-кредитор, погасивши в такий спосіб заборгованість більш ніж на 70%. Повертати кредит стало набагато легше, щомісячні виплати стали зовсім мізерними. А ринкова вартість будинку продовжувала випливати загальної тенденції. Коли сусіди продали схожий на мій будинок за 120 тисяч фунтів, я був дуже радий. Однак зовсім недавно інша сусідка продала свій будинок за 180 тисяч. От так 7 тисяч фунтів перетворилися в 150, які надійно "сидять" у будинку, де я живу і який майже що викуплено в банку. 

Так, до речі, я виявився єдиним, хто вчасно придбав нерухомість. Компанія, де ми всі працювали, розорилася, багато хто продали свої дорогі машини, працюють де потрапило й знімають дешеве житло, оскільки на гарне житло, а тим більше на покупку свого.