Обмовлю відразу, що ідея, що буде тут викладена, належить мені тільки частково. Оскільки її втіленням і проробленням деталей займався Михайло - мій друг, що 7 років тому, після закриття заводу стройинструментов, втратив роботу. 

Віддавши заводу 21 рік «служіння» у посаді інженера, а потім і начальника Відділу постачання, відразу, у віці 44 років, він виявився без роботи. 

Після триденного «розвантажувальної відпустки» Михайло прийшов до мене за радою. 

Отже, що ми мали? Багаторічний досвід роботи постачальника й величезна кількість «зв'язків у середовищі своїх» на багатьох підприємствах рідного Ставрополья й у сусідніх регіонах - Краснодарському краї й Ростовській області. 

А це вже не мало. Виходить, треба щось здобувати й щось реалізовувати. 

Забігаючи трохи вперед, скажу, що «народні вмільці» нашій неосяжній Росії-Матінки здатні своїми руками творити такі чудесні речі, що «ихним забугорним» майстрам - «ще плисти, так плисти». 

Отож, робити-те вміють, а де і як реалізувати - це не «кожному дано». Звичайно, можна вийти на базар і продати одну-дві штучки. Але це далеко не вихід. 

И отут я згадав, що не далі як пари днів назад на нашім ринку, розташованому поруч із автовокзалом, я став свідком, як хтось запитував солнцезащитние штори. 

А було це в середині червня, коли наше південне сонце тільки починало припікати. Оскільки я сам користуюся такими шторами, те відразу витягся їх з комори, і ми переглянули, наскільки прості технологія їхнього виготовлення. 

И треба знати характер і темперамент щирого постачальника. Тому що думки вже почали «своє розкручування». Через кілька хвилин мій друг зробив кілька дзвінків з мобильника своїм «колегам по ремеслу». 

З'ясувалося, що його гарний знайомий привіз із Ростова більшу партію різнобарвної плівки для торговців квітами. Про двосторонній скотче турбуватися не було причин - цього добра в будь-якому канцелярському магазині «завалися». 

Перша партія солнцезащитних штор у кількості 50-ти штук була виготовлена самостійно. «Розійшлася» вона протягом 3-х годин на всі тім же привокзальному ринку. 

А ще через пару днів ці штори вже виготовляли дві безробітні вчительки - мати й дочка, які проживають у квартирі на одній з Михайлом сходовій площадці. 

И, як говориться, «лиха лихо - початок». У нашій районній газеті було дане оголошення: «Розгляну пропозиції по реалізації виробів, виконаних власноручно» і зазначений домашній телефон. Наша районна газета виходить два рази в тиждень. І, починаючи з обіду, у середовище й суботу телефон просто «розжарювався». 

Через два тижні був визначений асортименти товарів, які Михайло знав, ДЕ можна реалізувати. 

Крім згаданих солнцезащитних штор, які, до речі, активно купувалися аж до середини серпня, в асортименти ввійшли: пошиті станичними майстринями робочі халати, робочі рукавиці (здавалися в спеціалізований магазин робочого одягу), фартухи для робітниць птахофабрики, котячі будиночки для зоомагазинів типу «Кіт і пес». 

Ще через місяць - плетива з лози: від хлібниць до садово-дачних меблів. 

Ну, а коли один з наших знайомих підприємців звернувся до Михайла із фразою: «А слабко твоїм надомникам виготовити в мій новий будинок штори, «щоб не як у всіх». Наш загальний знайомий навіть представити не міг, що згодом «вийде із цього жарту». 

Були виготовлені портьєри, які можна знайти тільки на глянсових журналах - «повний ексклюзив». А потім спрацювало «сарафанне радіо» - і виготовлення штор згодом вилилося в окреме невелике приватне підприємство. 

От так це починалося. Зрозуміло, протягом місяця було оформлене свідчення приватного підприємця. А через півроку була знята невелика кімната з телефоном - «під офіс», і на дзвінки вже відповідала « дівчинка-студентка». Над вхідними дверима з'явився напис «НП «АРИНТ» - Агентство реалізації виробів надомної праці». 

Не буду багато розповідати про те, наскільки сьогодні просунувся бізнес мого друга, я тільки скажу про тих умільців, яких Михайло згуртував навколо себе. 

На виготовлення комп'ютерних столів, якими, начебто б, заставлені всі меблеві салони, черга - на кілька місяців уперед. Тому що кожне «виріб», при повній функціональній однаковості, не схоже один на одного. 

Можливо, я повторюся, але хочу загострити увагу тих, хто побажає скористатися цією ідеєю. Штат цього приватного підприємства - два чоловіки. Михайло - керівник, і дівчина-студентка, що подрабативает до стипендії, відповідаючи на дзвінки. 

Якщо з'являється потреба перевезти «виробу» з одного пункту в іншій, транспорт наймається «з боку». З деяких пор цю функцію виконує один з наших шкільних приятелів, що має свою «Газель». 

А приводом для написання цієї невеликої замітки став маленький спогад. Учора ввечері, після робочого дня, я залишився в гаражі - «поковиряться в залозках». 

Під'їхав мій друг, його гараж поруч. Зайшов допомогти підтримати ріжковий ключ. Потягнувся за рукавицею - з тієї пари, що «придарил» мені, коли всі тільки починалося, і говорить: «А пам'ятаєш?...» 

Я навмисне не буду приводити витрати на організацію подібного агентства (бюро або як ви ще це назвете), оскільки оренда приміщення скрізь по-різному. Вартість роботи секретарки - договірна (фіксована або по годинниках). 

Розцінки на оформлення документів в ИФНС - податковій інспекції, теж різні. 

Важливо інше: мати бажання, бути комунікабельним і «усе у вас вийде».